Історія селища Літин та громади

Літин - селище в Україні, Вінницького району Вінницької області. Адміністративний центр Літинської селищної громади. Літин розташований біля річки Згар. Площа містечка становить 680 га. У Літині проживає 6817 осіб (дані 2000 року).

Літин має давню і цікаву історію. Перші згадки про нього датуються кінцем XIV століття. Довгий час вважалося, що першою згадкою про Літин є грамота великого князя Свидригайла від 21 травня 1431 року. Ця грамота встановлювала межі володінь панів Микулинських і Кмитів. Землі по ліву сторону від річки Кулиги, згідно з цим документом, належать Микулинським, а по праву, з Літином — є майном брацлавського землянина Кмити.

Проте, кілька років тому було знайдено документи, які доводять, що Літин старіший. В Національному історичному архіві Білорусі знайшли пергаментний документ — грамоту князя Федора Коріятовича, володаря Поділля — від 20 червня 1391 року. В ній йдеться про те, що Костянтин і Федір Коріатовичі дарять в «отчину и дидичну» Сокілець і інші привілеї своєму вірному слузі Гриньку: «А также теща его княгини Андриановая Веинецьская дали пану Гринькови и своим детям своя села перед нами и передо всею нашею радою и с нашею волею: село Микулиньци, Литыню, Вонячин, Дешковци, Стрижевку, и со всем с тым, што к тому прислушаеть…» .

Тобто ця грамота не тільки зафіксувала низку географічних назв Вінниччини, а й утвердила те, що на 1391 рік вони існували і мали своїх володарів, що вказує на їхній ще старіший вік.

На початку XVI століття поселення вважалось торговельним і ремісничим центром. Через Літин проходив торговий шлях «Київ-Львів». У 1578 р. містечко отримало магдебурзьке право.

1648  — рік звільнення Літина загоном Максима Кривоноса від польсько-шляхетського панства. У листопаді 1653 року український гетьман Богдан Хмельницький приймав послів від татарського хана у Літині. Після визволення у 1648 р. став сотенним містечком Брацлавського полку.

Від серпня 1797 р. Літин став повітовим містом Подільської губернії — центром Літинського повіту.

Історія Літина XIX століття тісно пов'язана з іменем народного месника Устима Кармелюка. У 1814 р., 1822—23 рр., 1827 р., 1830—32 рр. він був за ґратами Літинської в'язниці, чекаючи на страту (вже у 2-й пол. ХХ ст. в одному з приміщень буцегарні розмістився Літинський краєзнавчий музей імені Устима Кармалюка). Очоливши повстання тюремних в'язнів, у 1827 р. народний герой здійснив втечу.

Від березня 1923 року Літин став центром однойменного району Вінницького округу.

З 17 липня 1941 року по 20 березня 1944 року — Літин під нацистською окупацією. У роки Другої світової війни діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї.

В січні 1967 року відбулося відновлення статусу Літина як райцентру і початок нового функціонування Літинського району. За повоєнний час у містечку збудовані нові житлові будинки, об'єкти промислового і соціального призначення.

Відповідно до Постанови ВРУ № 807-IX від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» Літинський район було ліквідовано, натомість утворено Вінницький район (з адміністративним центром у місті Вінниця) у складі територій, в тому числі, Літинської селищної територіальної громади.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Вперше про Літинський повітовий суд згадується у 1879 році. Як свідчать довідки у період 1879-1880 років мировим суддею Літинського повіту служив арійський юрист, літератор Захар’їн Іван Миколайович (відповідно до даних Державного архіву Вінницької області).

Літинський районний суд було засновано в 1923 році. На той час в суді працювало два судді.

Починаючи з 1950 років до 2003 року приміщення суду знаходилося на вул. Дзержинського, 23 смт. Літина, де розмістився зал судового засідання, канцелярія, кабінет голови суду, кабінет судді, кабінет для секретарів судових засідань та кабінет судового виконавця. Протягом цього часу спочатку Літинський народний суд, а згодом Літинський місцевий та Літинський районний суд очолювали: Фітова Марія Іванівна до 1980 року, Онопенко Василь Васильович з 1980 року по 1981 рік, Бойко Марія Михайлівна з 1981 року по 2005 рік, Сільченко Олександр Васильович з 2005 по 2009 року, Білик Наталія Володимирівна з 2009 по 2017 рік, Желіховський Віктор Миколайович з 2020 по 2023 рік.

Уже з 2003 року рішенням Літинської районної ради Літинському районному суду було надано нове приміщення, а саме 2-й поверх будинку колишнього Літинського райвійськкомату по вул. Героїв Чорнобиля, 30, селища Літина.

У Літинському районному суді робили перші кроки на шляху служіння Феміді такі високопосадовці:

Онопенко Василь Васильович – з 2006 по 2011 рік був головою Верховного Суду України (працював у Літинському районному суді починаючи з квітня 1976 по серпень 1981 року).

Подорога Віктор Миколайович - з червня 2007 року працював головою Апеляційного суду Черкаської області (з 1981-1987 роки працював на посаді судді в Літинському районному суді Вінницької області).

Самсін Ігор Леонович – з 1995 по 2017 роки обіймав посаду судді Верховного Суду України, (працював у Літинському районному суді починаючи з 1987 по серпень 1990 року).

Білик Наталія Володимирівна – суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (була головою Літинського районного суду з 2009 по 2017 роки).

На сьогоднішній день складі суду працює 3 професійних суддів та 16 працівників апарату.