Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення практики розгляду клопотань про надання тимчасового доступу до речей і документів за 2014 рік
ПЛАН
1.Вступ………………………………………………………………………….2
2. Правові підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження…………………………………………………………….. ……2-4
3. Тимчасовий доступ до речей і документів………………………………..4-7
4. Висновки……………………………………………………………………..7
Вступ
На виконання плану роботи Літинського районного суду на перше півріччя 2015 року проведено узагальнення практики розгляду клопотань про надання тимчасового доступу до речей і документів за 2014 рік.
Дане узагальнення проведено з метою вивчення практики застосування слідчим суддею Літинського районного суду Вінницької області норм чинного законодавства України, які регулюють практику розгляду клопотань про надання тимчасового доступу до речей і документів, виявлення та аналіз складних та спірних питань, що виникають при його застосуванні, розробка пропозицій щодо забезпечення правильного та однакового застосування суддями норм права.
Загальні положення Кримінального процесуального кодексу України про те, що до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні знайшли свій розвиток і у положеннях КПК, які регламентують порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такі заходи забезпечення кримінального провадження, як судовий виклик, привід, накладення грошового стягнення, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади, тимчасовий доступ до речей та документів, тимчасове вилучення майна, арешт майна, а також запобіжні заходи можуть бути застосовані виключно на підставі ухвали слідчого судді, суду.
В межах цього узагальнення проаналізовано судову практику розгляду слідчим суддею клопотань про надання тимчасового доступу до речей та документів.
У провадженні Літинського районного суду на протязі 2014 року знаходилось 99 клопотань, які розглядалися слідчим суддею під час досудового розслідування. З них клопотань про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового доступу до речей і документів відповідно до ст. 163 КПК – 40, тобто 40,4% загальної кількості клопотань, які розглядалися слідчим суддею під час досудового розслідування. Усі клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів задоволені.
1.Правові підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.
Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
При цьому слідчим суддям та суду слід враховувати, що обов'язок доведення існування зазначених обставин КПК покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.
З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A). Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі "Чеботарі проти Молдови", № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)".
Водночас КПК встановлює загальне положення, відповідно до якого для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Такі клопотання розглядаються слідчим суддею, який визначається
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні
За результатами розгляду клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя вправі постановити ухвалу про: 1) задоволення клопотання; 2) відмову у задоволенні клопотання; 3) повернення його для усунення недоліків, якщо клопотання подано слідчому судді без додержання вимог, визначених відповідною нормою КПК. Зокрема, прокурору повертається клопотання про застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом та про відсторонення від посади, якщо воно подано без додержання вимог ст.ст. 150 та 155 КПК відповідно (ч. 3 ст. 151, ч. 2 ст. 156 КПК), прокурору чи цивільному позивачу, якщо клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК (ч. 3 ст. 172 КПК).
За клопотанням прокурора слідчий суддя відповідно до строку досудового розслідування може продовжити застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема відсторонення від посади, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом та запобіжні заходи. Останні, зокрема, можуть бути продовжені у межах строку досудового розслідування до шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості та до 12 місяців - щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.
2.Тимчасовий доступ до речей і документів.
Результати узагальнення судової практики свідчать про те, що з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей і документів, як правило, звертається сторона кримінального провадження з боку обвинувачення - слідчі та прокурори, в той час як випадків звернення до слідчого судді районного суду з такими клопотаннями сторони кримінального провадження з боку захисту (перш за все, це стосується захисників підозрюваних) у Літинському районному суді не було.
Незважаючи на те, що закріплення в КПК норми, яка надає стороні кримінального провадження з боку захисту таке право, було спрямоване на впровадження механізму реалізації змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
КПК, визначаючи порядок та підстави застосування тимчасового доступу до речей і документів, не регламентує строків розгляду клопотання про застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження. Обґрунтованою є практика слідчого судді, яка при вирішенні питання про визначення строків розгляду аналізованого клопотання керуються наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 КПК для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час
Враховуючи закріплення у КПК двох порядків розгляду слідчим суддею, судом клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, встановлювати процесуальні строки їх розгляду, слідчий суддя районного суду вважав за доцільне виходити з наступного:
а) після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться речі та документи. У такому випадку доцільно призначити клопотання до розгляду у строк, необхідний для отримання особою повістки про судовий виклик;
б) якщо стороною, яка звернулася з клопотанням, доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання розглядається слідчим суддею без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться. Враховуючи реальну загрозу зміни або знищення речей і документів відповідне клопотання має бути розглянуто невідкладно.
Враховуючи необхідність оперативного вирішення питань, які порушуються стороною кримінального провадження в клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів, слідчий суддя Літинського райсуду вважав, що є доцільним виклик особи, у володінні якої знаходяться речі чи документи, за допомогою такого способу виклику, передбаченого ч. 1 ст. 135 КПК, який би давав змогу якомога швидше довести до адресата інформацію про місце, час та день розгляду клопотання.
Результати узагальнення судової практики свідчать , що не було випадків недолучення слідчим (прокурором) до клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, належним чином засвідченої копії витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання; незазначення в клопотанні правової кваліфікації кримінального правопорушення, а лише вказівка на статтю (частину статті) КК; відсутність повних та конкретних відомостей про речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати. Таким чином, випадків повернення слідчим суддею клопотань для усунення недоліків, тобто які б були подані без додержання вимог, визначених у ст.ст.150 та 155 КПК у суді протягом 2014 року не було.
КПК не містить конкретної вказівки слідчому судді на те, яким чином необхідно діяти в разі неявки на розгляд клопотання про тимчасовий доступ
В такому випадку слідчий суддя керувався ч. 5 ст. 163 КПК, відповідно до якої слідчий суддя вправі постановити ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що мають місце обставини, передбачені
Узагальнюючи практику розгляду клопотань, варто зазначити, що у Літинському районному суді, протягом 2014 року, тільки сторона обвинувачення зверталася з клопотаннями про надання доступу до інформації, яка становить банківську таємницю, а також яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомункації, тобто доступ до яких є обмеженим.
Так, наприклад, слідчий суддя Літинського райсуду задовільнив клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей та документів, фотоматеріалів, які перебувають у володінні ПАТ КБ «Приватбанк». Задовільняючи дане клопотання, суд виходив з того, що згідно ст.163 КПК України слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
А також на норми статті ст. 162 КПК України, де зазначено що до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать відомості, які можуть становити банківську таємницю. В даному випадку теж планувалося отримати доступ до документів, які становлять банківську таємницю, слідчий суддя врахувала, що іншим чином отримати речі та документи не можливо. А речі та документи до яких планується отримати доступ, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, відомості, що містяться у цих документах можуть використовуватись як докази.
Інше клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів , які знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, а саме ПрАТ
«МТС» теж задоволено слідчим суддею. В обґрунтування своєї позиції суд посилався на норми ст.162 КПК України, де зазначено, що до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо. .Крім того, слідчим суддею застосовано норми ст.1 Закону України “Про телекомунікації”: “оператор телекомунікацій суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на
У решті клопотань, які досліджувалися під час узагальнення судової практики, були аналогічні ситуації, тому слідчим суддею застосовувались вищезазначені норми кримінально-процесуального закону. Адже в усіх клопотаннях була обґрунтована позиція, що без застосування заходів забезпечення кримінального провадження отримання необхідної для досудового розслідування інформації не було можливим.
Висновки
Результати узагальнення судової практики свідчать, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею районного суду враховуються як загальні вимоги, які стосуються таких заходів, так і спеціальні вимоги щодо окремих їх різновидів, закріплені у КПК. Також розглядаючи клопотання про застосування окремих заходів забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею звернено увагу на те, що відповідні клопотання мають не лише за формою і складовими відповідати вимогам закону, але й бути належним чином обґрунтованими.
Також при застосуванні положень КПК слідчим суддею враховано, що кожен із інститутів, зокрема який у ньому закріплений, несе у собі певну мету, яка і відрізняє його від іншого інституту цієї галузі права. Зважаючи на наведене, підміна окремих процесуальних дій одного процесуального інституту процесуальними діями іншого такого інституту суперечить завданням кримінального провадження.
Результати даного узагальнення вважаю за доцільне довести до відома суддів Літинського районного суду.
Суддя Літинського районного суду Білик Н.В.
Вик. помічник судді Сарафинюк І.М.
_03_03.png)
