Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я
судової практики застосування Літинським районним судом Вінницької області строку позовної давності по цивільних справах за 2013 рік
П Л А Н:
В С Т У П
І. Загальні засади та принципи поняття строків позовної давності.
ІІ. Аналіз статистичних даних у цивільних справах за 2013 рік, що
стосується застосування строків позовної давності.
ІІІ. Окремі питання застосування строків позовної давності
ВИСНОВОК
Вступ
Літинським районним судом Вінницької області в березня місяці 2014 року здійснено узагальнення судової практики застосування судом строків позовної давності по цивільних справах за 2013 рік, згідно листа №123/1-09/2014 від 04.02.2014 року Апеляційного суду Вінницької області.
Метою зазначеного дослідження є аналіз статистичних даних щодо застосування судом строків позовної давності за 2013 рік та виявлення проблемних питань, які виникають при застосуванні даних строків, з наведенням прикладів неоднакового їх застосування.
Об'єктом вивчення була інформація про практику розгляду цивільних справ за 2013 рік, де вирішувалися питання щодо строків позовної давності.
Важливістю теми узагальнення, є наявність розбіжностей у тлумаченні законодавства та його застосування, неузгодженість певних положень законів.
І. Загальні засади та принципи поняття строків позовної давності.
Здійснення і захист цивільних прав тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Для регулювання цивільних відносин використовують певні проміжки часу, які називають строками.
Значення ж інституту позовної давності пояснюється кількома причинами. Насамперед обмеження строку для розгляду спору полегшує надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.
Нарешті, позовна давність стимулює активність учасників цивільного обігу у здійсненні прав і виконанні обов’язків.
Позовна давність – це строк, у межах якого особа звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу ( ст. 256 ЦК України).
Значення позовної давності полягає у наданні потерпілому строго визначеного, проте цілком достатнього строку для захисту його права.
Після збігу строку позовної давності потерпілий позбавляється можливості примусового (судового) захисту свого права, але саме порушене право зберігається.
Строки позовної давності поділяються на: загальні та спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Один рік застосовується, зокрема, до вимог:
- на вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені);
- на вимогу про спростування розміщених у засобах масової інформації відомостей, що ганьблять честь, гідність, ділову репутацію, який обчислюється від дня розміщення цих відомостей у засобі масової інформації бо від дня, коли особа довідалась про ці відомості;
- про переведення на співвласника прав і обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності;
- на вимоги, що виникають у зв’язку з недоліками проданого товару
- на вимогу про розірвання договору дарування;
- на вимоги, що виникають у зв’язку з перевезенням вантажу
- на вимоги, про оскарження дій виконавця заповіту.
П’ять років – на вимогу про визнання недійсним правочину, який було вчинено під впливом насильства, погрози, обману.
Десять років – про вимогу на застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Велике значення для обрахування строків позовної давності має початок перебігу строку позовної давності. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась чи повинна була довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.
Строк позовної давності переважно перебігає безперервно. Проте законодавець встановлює низку випадків, коли залежно від обставини, можливо зупинити та перервати строк позовної давності.
Зупинення строку позовної давності полягає в тому, що час, упродовж якого діє обставина, яка перешкоджає захисту порушеного цивільного права, не зараховується у встановлений законом строк позовної давності (ст. 263 ЦК України).
Перебіг позовної давності зупиняться:
- якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або
невідворотна за цих умов подія (непереборна сила) на весь час
існування цих обставин;
- у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах,
встановлених законом;
- у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який
регулює відповідні відносини;
- якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України
або в ін. створених відповідно до закону формуваннях, що переведено
на воєнний стан.
Переривання строку позовної давності означає, що час, який збіг до настання обставини, що стала підставою переривання, в цей період не зараховується і він починає бігти з початку (ст.264 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається у випадках:
- вчинення особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або
іншого обов’язку;
- пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо
предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові. Проте, особа, яка виконала зобов’язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, якщо навіть у момент виконання вона не знала про її закінчення (ст. 267 ЦК України).
Позовна давність відповідно до ст. 268 ЦК України, не поширюється на вимоги:
- що випливають із порушення особистих немайнових прав, крім випадків,
встановлених законом;
- вкладника банку (фінансової установи) про видачу вкладу;
- про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодження здоров’я або смертю;
- власника або ін. особи про визнання незаконним правового акта органу
державної влади, органу влади АРК або органу місцевого
самоврядування, яким порушено його право власності або ін. речове
право;
- страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення
страхової виплати (страхового відшкодування).
ІІ. Аналіз статистичних даних у цивільних справах за 2013 рік,
що стосується застосування строків позовної давності.
В 2013 році Літинським районним судом було розглянуто 2-ві цивільні справи по яких вирішувалися питання щодо строків позовної давності.
Справа №137/260/13-ц за позовом Косіцької-Іванець Л.Ф. до Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області, Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області та Літинської районної державної адміністрації Вінницької області та Літинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай). Справа надійшла до суду 04.02.2013 року, а вирішена 22.05.2013 року. Позов було задоволено.
Однією із вимог позивача було поновлення їй строку позовної давності. При вирішенні даної справи суддя виходив з того , що позивач відповідно до рішення суду раніше була визнана такою, що прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті спадкодавця то строк позовної давності щодо визнання за нею права на земельну частку (пай), на що мала право спадкодавець, нею не пропущено, через те, що строку позовної давності щодо оформлення спадщини після її прийняття ЦК України не передбачеє, що обумовлює відсутність правових підстав вирішувати питання про поновлення строку позовної давності.
Справа №137/1563/13-ц за позовом Акціонерного комерційного банку «Східно-європейський банк» до Пшеничнюк В.М. про стягнення боргу. Справа вирішена 05.09.2013 року.
Під час розгляду справи відповідач Пшеничнюк В.М. просила відмовити у задоволенні позову на підставі спливу строків позовної давності, так як остання дата нарахування нейстойки 05.03.2012 року, а позов пред»явлено до суду 20.06.2013 року, що суд і зробив.
При постановленні рішення суд керувався ст. 258 ЦК України, яка зазначає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), ст. 261 ЦК України, яка передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, ст.267 ЦК України, відповідно до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
По справі була подана апеляційна скарга і колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області своїм рішенням скасувала рішення суду і ухвалила нове, яким позов було задоволено.
В мотивувальній частині рішення було зазначено, що з висновками суду першої інстанції (а саме, що стосується положень ст.258 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)) колегія суддів не погодилась, оскільки відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі, а як вбачається із матеріалів справи, а саме з п.6.10. кредитного договору №027/2007, укладеного між сторонами, між сторонами встановлено строк позовної давності в п»ять років.
ІІІ. Окремі питання застосування строків позовної давності.
При вирішенні спірних питань судової практики розгляду спорів у кредитних правовідносинах та застосування строку позовної давності, судді керуються також і роз»ясненнями судової палата у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка зазначає таке, що відповідно до пункту 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Зазначене роз'яснення стосується і позасудового порядку вирішення спорів, і в разі звернення з відповідним позовом до суду.
Офіційне тлумачення статті 11 Закону України « Про захист прав споживачів" надано також і в Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).
Стосовно застосування положень частини третьої статті 267 ЦК України слід зазначити наступне.
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України) заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Заява позивача про поновлення строку позовної давності (частина п'ята статті 267 ЦК України) не означає, що подана заява (відповідачем) про застосування позовної давності, тобто про сплив позовної давності, є наслідком відмови в позові, якщо він обґрунтований.
У разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.
Висновок.
Проведене узагальнення засвідчило, що при розгляді цивільних справ де вирішувалося питань щодо строків позовної давності, суддями не завжди вірно застосовувалися норми матеріального та процесуального права, з»ясовувалися усі обставини та причини, які давали підстави для їх задоволення чи відмови .
_03_03.png)
