Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення
«Про судову практику застосування судом земельного законодавства при розгляді цивільних справ за 2013 рік»
Конституцією України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; об’єктом права власності українського народу.
Відповідно до ст. 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах визначених Конституцією України. Крім того в Конституції України зазначено, що кожний громадянин України має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до ст.14 право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Як відомо, право володіння землею ґрунтується на факті надання землі державою, або договорів купівлі-продажу або оренди. Право володіння є юридичною формою закріплення виробленого державою розподілу земель між землекористувачами (в широкому сенсі слова), юридичною підставою для визначення приналежності земельної ділянки даному землекористувачеві. Право володіння має велику практичну важливість для землекористувача. Воно є способом огородження його права від зазіхання третіх осіб і може бути захищається, як самостійна правомочність.
Усього впродовж звітного періоду в суді перебувало 948 цивільних справ. Серед них 5 що виникли із земельних правовідносин тобто 0,53%. Згідно статистичних даних загалом у 2013 році на розгляді в Літинському районному суді знаходилось 5 спорів, що виникають із земельних правовідносин з них
3 справи про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
1 справа про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем.
1 справа про визнання права на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
За результатами розгляду даної категорії справ суддями Літинського районного суду, по 2 справі було винесено рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог; по 1 справі були винесені ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, по 1 справі у задоволені прозову відмовлено та по 1 справі провадження закрито.
Це наступні справи:
Цивільна справа №137/724/13-ц за позовом Особа_1 до Особа_2, третя особа Літинська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Знаходилася на розгляді у судді Желіховського В.М. 15.04.2013 року до суду надійшла позовна заява, цього ж дня було відкрито провадження у справі.
02.07.2013 року за заявою позивача справу залишено без розгляду.
Цивільна справа №137/1480/13-ц за позовом Особа_1 до Особа_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Літинецька сільська рада Літинського району Вінницької області про усунення перешкод в користуванні присадибною земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди. Знаходилася на розгляді у судді Сільченка О.В..
Суть спору полягає в тому, що на межі земельних ділянок позивача та відповідача росте дерево – ясен, власником якого є відповідач. На відстані
Акти обстеження аварійних дерев, підтверджують той факт, що комісією досліджувалося спірне питання та зроблено висновок, яким рекомендовано відповідачці зрізати вище зазначений ясен для запобігання можливого руйнування будинку позивача.
Рішенням №26 від 19.06.2013 р. Літинецької сільської ради Літинського району Вінницької області відповідача зобов’язано зрізати вище вказаний ясен, для запобігання можливого руйнування будинку позивача. Відповідач не виконала вищевказане рішення, що змусило її звернутися до суду.
При задоволенні позову суд керувався ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо), та ст. 105 ЗК України, у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.
Цивільна справа №137/1530/13-ц у якій позивач - Особа_1, відповідач –Особа_2, третя особа Літинська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Справа перебувала на розгляді у судді Білик Н.В.
Суть позову полягає в тому, що згідно договору дарування позивачу на праві власності належить 14/25 частка житлового будинку. Попереднім власник вказаної частки будинку була її мати, якій. для забудови вказаного житлового будинку та господарських споруд було надано земельну ділянку площею
Також було розділено прибудинкові ділянки та визначено в натурі межі користування земельних ділянок. Згідно схеми - матері було виділено земельну ділянку на відстані одного метру від будинку протяжністю через весь двір до вулиці.Особі_2 було надано додаткову земельну ділянку площею
При вирішенні даного спору, судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог позивачка посилається на акт від 17.07.1979 року про визначення межі двору, що суперечить рішенню суду про розподіл земельної ділянки. Також позивачкою не були подані докази, що до встановлення меж земельної ділянки. Крім того згідно договору дарування посвідченого позивачці подаровано 14/25 частка житлового будинку, питання щодо земельної ділянки не вирішувалось.
При винесенні рішення про відмову в задоволенні позову суд керувався ст. 30 ЗК України 1992року, так як при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.
Отже, до позивачки при переході права власності на частину будинку перейшло право користування земельною ділянкою , на умовах, на яких користувалась нею її мати. Тому судом не встановлено порушення прав позивачки.
Цивільна справа № 137/2245/13-ц за позовом Особа_1 до Кулизької сільської ради про визнання права на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Справа перебувала на розгляді у судді Білик Н.В..
Суть позову полягає в тому, що мама позивачки померла 20 листопада 2007 року. При житті, матері позивачки належав житловий будинок із погосподарськими спорудами. Після її смерті батько позивачки прийняв спадщину, а після смерті батька, 03 жовтня 2012 року, спадщину прийняла позивачка. Однак, відповідно до виписки з рішення № 14 від 24 березня 1994 року, 14 сесії 21 скликання Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області, було передано матері позивачки в приватну власність земельну ділянку площею 0,35 га., мати позивачки приватизувала земельну ділянку, але не встигла отримати державного акта. Тому позивачка просить суд, визнати за нею право на завершення приватизації даної земельної ділянки.
При задоволенні позову судом встановлено, що між сторонами існують правовідносини, пов'язані із спадкуванням та земельні правовідносини.
Відповідно до ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки у разі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Відповідно до Перехідних положень ЗК України зазначено, що установити, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Таким чином , якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця.
Цивільна справа №137/2053/13-ц за позовом Особа_1 до Особа_2, Кожухівської сільської ради, Відділу Державного земельного агентства у Літинському районі, Вінницької регіональної філії Державне підприємство "Центр про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем та зустрічний позов Особа_2 до Особа_1, треті особи Кожухівська сільська рада, Відділ Державного земельного агентства у Літинському районі, ФОП "Бондаренко О.А." про усунення перешкод у приватизації земельної ділянки. Справа перебувала на розгляді у судді Білик Н.В.
23.12.2013 року за заявами позивачів провадження у справі закрито через те, що попередньо спір про межу не вирішений сільською радою, тому від позову відмовились.
Рішення Літинського районного суду по даних справах не оскаржувались в апеляційному суді.
Процесуальний порядок вирішення спорів, що виникають із земельних правовідносин визначається Цивільним процесуальним кодексом України, Земельним Кодексом України, Постановою Пленуму ВСУ від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про охорону земель».
Основною причиною виникнення спорів, що виникають із земельних правовідносин є:
· неврегульованість відповідних відносин чинним законодавством;
·внутрішня суперечливість норм земельного законодавства, що регулюють однотипні відносини;
·суперечливість між нормами земельного права і нормами інших природноресурсових галузей права, які регулюють близькі за змістом положення;
· розбіжності у розумінні положень законодавства та недостатня правова поінформованість учасників земельно-правових спорів.
Земельний спір виникає з приводу дійсного або можливого порушення конкретних земельних прав суб'єкта, причому в останньому випадку спір розглядається до фактичного з'ясування обставин, які підтверджують, що дійсного порушення земельного права немає.
Сутність вирішення земельного спору компетентним органом полягає у з'ясуванні змісту і меж повноважень сторін спору та встановленні їхніх обов'язків щодо певних правовідносин.
Проте при розгляді справ даної категорії судді повно з’ясовували обставини справи, права та обов’язки сторін, перевіряли обґрунтованість їх доводів та заперечень, давали належну оцінку зібраним доказам,
Судді суворо дотримувались вимог процесуального законодавства на стадії прийняття позовних заяв та підготовки справ до розгляду, перевіряли відповідність заяв вимогам статей 119, 120 ЦПК. Не допускали випадків прийняття заяв без визначення ціни позову, без сплати судового збору.
Голова суду Білик Н.В.
_03_03.png)
