Узагальнення судової практики щодо забезпечення права на захист при розгляді кримінальних справ по Літинському районному суді за 2013 рік

                                                                  У З А Г А Л Ь Н  Е Н Н Я

                               судової практики  щодо забезпечення права на захист

                                   при розгляді кримінальних справ по Літинському     

                                                     районному суді за 2013 рік

      З огляду на розвиток Української держави, інститутів демократії та гуманізму, правових поглядів, які сповідують міжнародні організації та позицій Європейського суду з прав людини, одним із невід’ємних прав особи є її право на захист. Відповідно до ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист». У  відповідності   з вимогами   нового  Кримінально   процесуального  кодексу   України від 13.04.2012 року № 4651-VI, який набрав чинності 19.11.2012  року визначено наступний порядок участі захисника у кримінальному провадженні.

     Статтею 45 Кодексу передбачено, що  захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

      Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

      Статтею 46 Кодексу визначено наступні загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні:

     - захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.

     - неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов’язковою.

     Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченому статтею 53 Кодексу.

    - одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п’яти захисників одного обвинуваченого.

    - захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

    -  захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.

      -   документи, пов’язані з виконанням захисником його обов’язків, без його згоди не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом.

      -  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані виконувати законні вимоги захисника.

Обов’язки захисника визначено статтею  47  Кодексу.

Зокрема:

   -  захисник зобов’язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.

   -  захисник зобов’язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов’язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

   - захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.

   - захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов’язків лише у випадках:

 1) якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні;

2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов’язкової участі захисника;

3) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу тощо;

4) якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

Участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості встановлена ст. 12 КК. Захисник запрошується підозрюваним, а у випадку відмови слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд призначають захисника в порядку, передбаченому ст. 49 КПК.

       Так за 2013 рік до Літинського районного суду не надійшло жодного криманільного провадження щодо осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини.

Частина друга ст. 52 КПК встановлює інші випадки обов'язкової участі захисника у кримінальному провадженні, які пов'язані з особливостями правового статусу підозрюваного, обвинуваченого.

Зокрема, пп. 1 та 2 ч.2 ст. 52 КПК встановлюють участь захисника в кримінальному провадженні обов'язковою щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років чи стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру.

    Залучення захисника здійснюється з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою. Згідно Пленуму ВСУ в постанові № 5 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх", вік неповнолітнього підсудного встановлюється за документами, в яких вказана дата його народження, - за паспортом чи свідоцтвом про народження. У разі їх відсутності відповідні дані можна отримати із книги реєстрації актів громадянського стану, довідок органів внутрішніх справ за місцем реєстрації громадян, журналів обліку новонароджених тощо. За відсутності відповідних документів і неможливості їх одержання вік неповнолітнього встановлюється судово-медичною експертизою. У цьому випадку днем народження вважається останній день того року, який названий експертом. При визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років суд приймає рішення виходячи із встановленого експертом мінімального віку.

У випадках, коли у слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду виникнуть будь-які сумніви в тому, що особа є повнолітньою, останні повинні залучити захисника у кримінальне провадження та відповідно до п. 4 ч.2 ст. 242 КПК звернутися до експерта для проведення експертизи щодо встановлення віку особи.

             В ході проведеного узагальнення встановлено, що за 2013 рік до Літинського районного суду надійшло 4 кримінальні провадження відносно 4 неповнолітніх осіб., з яких по 3 кримінальним провадженням винесено вироки.

            Так, по справі №137/402/13  15.04.2013 винесено вирок відносно Посного С.П. 31.07.1995 року народження, якого засуджено за скоєння кримінального правопорушення передбаченого ст.125 ч.2 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1000 гривень.  Дана справа була розглянута з участю законного представника обвинуваченого та адвоката. По даній справі згідно ст. 44 КПК слідчим було винесено дві постанови про залучення захисника та законного представника, а також роз’яснено обвинуваченому право на захист. Судом також винесено ухвала про призначення захисника.  При винесенні вироку, суд керувався та враховував положення Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року №5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

          По справі №137/1087/13 27.06.2013 року винесено вирок відносно Лисого С.В., 26.11.1996 року народження якого засуджено за скоєння кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Також на засудженого  покладено обов’язки на підставі ст. 76 КК України. Також судом не було порушено право на захист, оскільки справа розглядалася з участю законного представника та адвоката, якого залучив суд.

               По справі 137/1091/13 27.06.2013 року винесено вирок відносно Понарина Р.Є, 07.12.1995 року народження якого засуджено за скоєння кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Також на засудженого  покладено обов’язки на підставі ст. 76 КК України. До участі у справі залучався захисник.

                 Кримінальне провадження №137/1946/13 відносно неповнолітнього Ільченка С.В., 29.05.1996 року народження за вчинення кримінального правопорушення за ст. 122 ч.1 КК України перебуває на розгляді, до участі у розгляді якого залучений як законний представник обвинуваченого так і адвокат.

                Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наствати кримінальна відповідальність, вчинила, суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Участь захисника у даному виді кримінального провадження є обов’язковою.

           Кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів виховного характеру в 2013 році , суд не розглядав.

            Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 52 КПК у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений не може сам реалізувати своє право на захист через фізичні або психічні вади, з моменту встановлення цих вад, обов'язково залучається захисник для допомоги такій особі повною мірою реалізувати надані їй права. До зазначених вище осіб належать не тільки німі, глухі, сліпі, це можуть бути також особи з іншими фізичними чи психічними вадами. У постанові Пленуму ВСУ від 24.10.2003 № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві", зазначено, що під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізовувати право на захист, необхідно розуміти, зокрема, осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.

               Так, судом в 2013 році  не розглядалися кримінальні провадження щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права. 

Захисник також повинен бути залучений з моменту встановлення факту, що особа не володіє мовою, якою ведеться кримінальне провадження (п. 4 ч. 2 ст. 52 КПК).

Володіння мовою, якою провадиться кримінальне провадження, є оціночним поняттям, тому це питання повинно вирішуватися слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом у кожному конкретному випадку. За загальним правилом особа вважається такою, що не володіє мовою, якою здійснюється провадження, якщо вона не може: добре розуміти цю мову; вільно розмовляти нею.

          В 2013 році Літинський районний суд щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження справ не розглядав.

Пункт 5 ч.2 ст. 52 КПК передбачає необхідність залучення захисника у кримінальне провадження щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності. Установлення такого факту слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом може здійснюватися з медичних документів, що підтверджують наявність у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання, а також якщо поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо).

В ході проведеного узагальнення видно, що за період 2013 року суд не розглядав кримінальних проваджень щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру

При здійсненні кримінального провадження щодо реабілітації померлої особи участь захисника відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 52 КПК також є обов'язковою.

Реабілітація - процес відновлення прав і свобод особи, що зазнала кримінального переслідування, але визнаної, у встановленому законом порядку, невинною у вчиненні злочину.

Право на реабілітацію мають:

1) обвинувачений, щодо якого винесено виправдувальний вирок або щодо якого припинено кримінальне провадження з реабілітуючих підстав;

2) підозрюваний, у відношенні якого кримінальне провадження закрито з реабілітуючих підстав;

3) засуджений, у випадках повного або часткового скасування обвинувального вироку суду, що набрав законної сили і закриття кримінального провадження;

4) особа, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру, у разі скасування незаконної або необґрунтованої ухвали суду про застосування таких заходів.

Набрання законної сили одним із вищезазначених рішень є моментом виникнення права на реабілітацію.

Підставою для кримінального провадження щодо реабілітації померлої особи є подання до суду близькими родичами, в інтересах реабілітації померлої особи, належним чином завірених документів, які підтверджують факт смерті особи, щодо якої подано заяву із метою реабілітації, та документ, що підтверджує ступінь родинних зв'язків заявника із померлою особою.

                 Так за 2013 рік до Літинського районного суду не надійшло жодного кримінального провадження щодо реабілітації померлої особи.

         Згідно з Законом України «Про безоплатну правову допомогу», правова допомога  - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Відповідно до статті 59 Конституції України,

Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

             Провівши узагальнення встановлено, що за 2013 рік суддями Літинського районного суду не виносилися ухвали про залучення захисника за призначенням, (виняток щодо неповнолітніх ) в зв’язку  з відсутністю в суді категорії справ , де участь захисника є обов’язковою.  Тому відповідно і проблемних питань застосування процесуального закону, який забезпечує право на захист в суддів не виникало.

Аналізуючи новий КПК України значно покращив правовий статус захисника, порівняно із КПК 1960 р., що проявляється, зокрема, у встановленні додаткових процесуальних прав та особливому порядку його вступу у кримінальне провадження.

 Новий КПК покликаний удосконалити правове регулювання у сфері кримінального судочинства, привнести у нього європейські цінності та принципи, перетворити неухильне дотримання прав людини у ключову ідею всього кримінального процесу, а також забезпечити реальну, а не рівність процесуальних можливостей сторін кримінального провадження та утвердити змагальність процесу.

 КПК дає змогу віднайти справедливий баланс між інтересами держави та особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, оскільки, з одного боку, передбачає сучасні інструменти для боротьби зі злочинністю, підвищує оперативність та ефективність кримінального судочинства, а з іншого, сприяє утвердженню гарантій прав людини та надає їй значні можливості для захисту своїх прав, свобод та інтересів