УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики по спорам за позовом громадян до органів Пенсійного Фонду України щодо визнання неправомірними дій, зобов’язання здійснити та виплатити підвищення до пенсії «дітям війни»по Літинському районному суду
Конституцією України, головним пріоритетом державної політики, найвищою соціальною цінністю , визнано людину, а її права і свободи та їх гарантії стали визначальними для змістовної характеристики діяльності держави.
Як показав аналіз судової практики, основною причиною виникнення спорів є недосконалість законодавчого регулювання соціального захисту осіб, зокрема складнощі у визначенні пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії нормативних актів однакової юридичної сили.
Основною нормативною базою, що регулює питання соціального захисту дітей війни є Конституція України від 28.06.1996 року №254к/96-ВР, закони України «Про соціальний захист дітей війни, гарантії їх соціального захисту», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», інші акти міжнародного та національного законодавства.
Зазначеними законами передбачено ряд пільг, допомоги та гарантій особам, на яких поширюється їх дія, зокрема визначено розміри виплати щорічної одноразової допомоги, допомоги до 5 травня, щомісячного підвищення до пенсії.
Однак законами про Державний бюджет України протягом 2006-2008 років до зазначених актів вносилися зміни, якими зупинялася дія окремих норм щодо цих виплат та встановлювалися інші, менші від визначених вказанами законами розміри.
Так, у 2007 та 2008 роках відповідно до рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України окремі зміни, внесені законами про Державний бюджет на відповідні роки, визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Органи Пенсійного фонду України здійснювали і здійснюють виплату допомоги не в повному обсязі - 48,9 гривень замість 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відповідність своїх дій, а саме Постанові №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відсутність коштів для здійснення виплат у розмірах, передбачених законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», невизначеність величини для здійснення розрахунків підвищення до пенсії, відмовляють «дітям війни», що і стало причиною численних звернень цих осіб до судів із позовами про визнання дій Пенсійних фондів незаконними та стягнення недоплачених сум допомоги, підвищення до пенсії тощо. Хоча відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу також не є підставою для невиконання Пенсійним Фондом України своїх зобов’язань, встановлених ст..6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Вказане право реалізується шляхом звернення до суду, завданням якого є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.
Починаючи з липня місяця 2010 року до Літинського районного суду почали надходити поодинокі позови про визнання дій Управління Пенсійного Фонду у Літинському районі неправомірними і зобов’язати його провести перерахунок недоплаченої допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак до кінця 2010 року їх чисельність значно зросла і станом на 21.02.2011 року в провадженні Літинського районного суду перебуває більше 500 справ вказаної категорії .
Незважаючи на значне навантаження, судом забезпечено якісний розгляд справ у визначені законом строки.
Зазначені позови суд задовольняє в межах строку звернення до суду, тому що діти війни мають право відповідно до Закону на одержання щомісячно надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за шість місяців до дня звернення до суду з урахуванням проведених виплат та зобов’язує Управління Пенсійного Фонду нараховувати, перераховувати та виплатити її позивачам з моменту набрання чинності і до дня припинення такого права на її отримання.
Більше 10 ухвал по даній категорії справ судом було направлено позивачам для усунення недоліків. Так як це переважна більшість людей похилого віку, не є юридично обізнаними, тому суть позовних вимог викладена не в повному об’ємі. Існують випадки коли позов не оплочений судовим збором.
Звернення суддів Гайсинського районного суду Вінницької області та аналіз розгляду справ зазначеної категорії проведений Літинським районним судом, свідчить про наявні проблеми, хоча вбачається однакова практика застосування судами норм матеріального і процесуального права при розгляді справ.
При винесенні постанови, установивши, що відповідач – Управління Пенсійного Фонду порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, судом визнаються такі дії незаконними та зобов’язується відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, і не ухвалюється рішення щодо стягнення конкретних сум.
Враховуючи те, що ст. 183-2 КАС України , яка передбачає скорочений розгляд справ даної категорії, діє недавно, виникають певні труднощі у її застосуванні. Це пов’язано з відсутністю практики. Так суддями під час прийняття постанови у скороченому провадженні у тексті постанови зазначається короткий зміст позовних вимог, заперечення відповідача та доводи судді щодо задоволення позовних вимог. Хоча аналіз ст.. 183-2 КАС України свідчить, що постанова має містити лише дату розгляду справи, найменування суду, сторін, предмет позову, положення закону, яким керується суд та висновок про задоволення позову.
Виконавець Байнак В.В. 2-18-05
_03_03.png)
