Згідно плану роботи Літинського районного суду за 1 півріччя 2013 року проведено узагальнення судової практики розгляду цивільних справ зі спорів, що виникають з договорів позики, кредиту, банківського вкладу. З метою вивчення практики застосування Літинським районним судом норм чинного цивільного законодавства України, які регулюють відносини позики, кредиту та банківського вкладу.
За даними судової статистики протягом 2 півріччя 2012 року всього в провадженні Літинського районного суду перебувало 105 цивільних справ за спорами, що виникли з позики, кредиту чи банківського вкладу.
В Цивільному кодексі України законодавець надав визначення договорів позики, кредиту та банківського вкладу.
Так, статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір є різновидом договору позики, у зв’язку з чим до нього застосовуються загальні положення про договір позики, якщо інше не встановлено окремими положеннями Цивільного кодексу України та не випливає із суті кредитного договору.
Основними характерними рисами даного виду договору є те, що він:
- консенсуальний, оскільки зобов’язання за договором виникають з моменту укладення договору;
- двосторонній, оскільки породжує обов’язок кредитодавця надати кредит та обов’язок позичальника його повернути та сплатити проценти за користування ним;
- оплатний, оскільки з нього випливає обов’язок позичальника сплатити кредитодавцю проценти за користування кредитними коштами. При цьому, будучи оплатним видом позики кредит може бути достроково повернутий лише за згодою кредитора.
Відповідно до положень статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Характерними рисами даного виду договору є те, що він:
- консенсуальний, оскільки обов»язки сторін виникають з моменту укладення договору;
- оплатний, оскільки з його умов випливає обов»язок банку виплатити вкладнику обумовлені договором процента на суму вкладу;
- двосторонній, оскільки породжує обов»язки та права для обох сторін договору.
Що стосується розгляду цивільних справ щодо спорів, які виникають з кредитних відносин, слід вказати наступне: взагалі, під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання грошових коштів на умовах повернення. Предметом кредиту можуть бути і інші речі, які визначаються родовими ознаками, однак такі договори менш поширені в практиці, аніж договори з надання грошових коштів. Кредитні відносини у широкому розумінні виникають на підставі надання однією стороною іншій за договором авансу, попередньої оплати, відстрочення чи розстрочення оплати товарів, робіт або послуг тобто – комерційний кредит. Сторонами договору є кредитодавець – банк або інша кредитна організація, що надає кошти, а також позичальник – особа, якій надаються кошти.
Кредитний договір укладається в письмовій формі, недодержання якої призводить до недійсності договору.
Протягом 2 півріччя 2012 року із загальної кількості цивільних справ аналізованої категорії розглянуто судом 98 справи, тобто 93 % загальної кількості справ, що перебували в провадженні суду, в тому числі з ухваленням рішення по справі – 84 позовних заяв або 85,7 % з числа тих, що перебували в провадженні суду задоволено - 77справ, без розгляду залишено 13 позовних заяв або 13 %, по 1 позовній заяві провадження в справі закрито, 7 справ становили залишок на кінець звітного періоду
Кредитодавець має право на отримання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента, встановленою Національним банком України.
Позичальник зобов’язаний повернути кредитодовцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов’язання, він повинен сплатити пеню ( у виді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Наприклад, 08 серпня 2012 року Літинським районним судом винесено рішення про задоволення позову, публічне акціонерне твариство "Р. банк" до Г. про стягнення боргу за кредитним договром. Як вбачається із матеріалів вказаної вище цивільної справи, відповідачем – боржником у кредитному зобов»язані було порушено строки виплати основної суми кредиту, внаслідок чого кредитором було правомірно нараховано суму відсотків за кредитом.
Договір кредитування може забезпечуватися іпотекою, заставою, порукою чи гарантією.
Також Літинським районним судом було винесено рішення у цивільній справі за позовом Б. до Д. про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно зазначеного вище рішення звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру № Х в будинку № Х по вулиці Х .
Згідно ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Наприклад цивільна справа за позовом Р. банк" до К. про стягнення боргу за кредитним договром. Позов задоволено частково. Оскільки згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін. Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Що і було зроблено по даній справі.
Основними причинами відкладення розгляду цивільних справ даної категорії є неявка у судове засідання сторін, адвокатів.
Із розглянутих справ по спорах, що виникають з договорів позики, кредиту, банківського вкладу, винесено 34 заочних рішень. Заочні рішення виносились судом за згодою позивача в зв’язку з неявкою відповідача по справі.
Позови, по даній категорії справ в більшості випадків пред’являлись банками, та стосувались стягнення заборгованості за договорами кредиту.
Найпоширенішими спори щодо укладення, виконання та розірвання кредитних договорів. Стороною за такими договорами є банк, який, як правило, був позивачем у даних спорах.
Тобто, спостерігається тенденція до збільшення кількості справ що розглядаються судом, які пов’язані із спорами що виникають з договорів позики, кредиту, банківського вкладу. В основному дана категорія спорів виникає з підстав порушення умов кредитного договору, неналежного виконання договору кредиту і як наслідок - виникнення заборгованості за договором кредиту, яку кредитодавець намагається стягнути в судовому порядку. Тому переважна кількість спорів виникає через неможливість своєчасного виконання взятих на себе договірних зобов’язань з повернення кредиту.
В цілому, судді при розгляді справ даної категорії вірно вирішують спори, дотримуючись норм матеріального та процесуального права.
У другому півріччі в апеляційному порядку було оскаржено 4 рішення по розглянутих судом цивільних справах, що пов’язані зі спорами, що виникають із договорів. За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційним судом оскаржуване рішення Літинського районного суду про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором 1 рішення залишено без змін, 1-повернуто апелянту, 1 скасовано, 1 залишено без змін та - направлено у вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Проведеним узагальненням встановлено, що на протязі 2 півріччя 2012 року Літинським районним судом в цілому правильно вирішувались спори даної категорії. При постановленні рішень, в основному, керувались загальними нормами зобов’язального права, положеннями Цивільного кодексу України, зокрема статтями 1058-1061, якими регулюються спірні правовідносини, і виходили з умов договору, укладеного між суб’єктами правовідносин, а також з урахуванням правових позицій, висловлених Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Вик. помічник судді
Черната М.В.
_03_03.png)
