09.03.2011 року вступив у законну силу Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» Одне з нововведень викладених в Законі стосується норми п. 18 ст. 11 якого, на законодавчому рівні, закріплює право державного виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України – до виконання зобов'язань за рішенням.
Протягом 2011 року до Літинського районного суду надійшло 20 подань відділу ДВС Літинського РУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду громадян за межі України. Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України подання розглядається негайно без виклику сторін із участю державного виконавця. Тому усі подання розглянуті. В усіх випадках подання були задоволені , судом виносились рішення про тимчасову заборону виїзду за межі України.
Підставами для звернення до суду були спори у зв’язку з неврегульованими договірними чи іншими невиконаними зобов’язаннями. Основою для ухвалення рішень суддями, є порушення чинного законодавства України з боку окремих громадян, а саме невиконання ними судових рішень, щодо сплати заборгованості за договорами кредиту - 18 випадків та ухилення фізичних чи юридичних осіб від сплати податків -2 випадки .
При розгляді судом такої категорії справ не виникало проблемних питань тому, що одночасно з внесенням змін до Закону України «Про виконавче провадження» Законом внесено зміни і до Цивільно-процесуального кодексу України, зокрема Кодекс доповнено статею 377-1, згідно якої, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця. Таким чином законодавець чітко встановив форму звернення до суду з питанням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон та підсудність таких справ, знявши усі питання, які виникали під час звернення державним виконавців до суду з даним питанням на час дії старої редакції Закону.
Слід зазначити що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов’язань, тобто наявність лише самого зобов’язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.
Під час розгляду справ судді звертали увагу на вище наведене, перевіряли чи дійсно боржник ухиляється від виконання рішення суду , при підтверджені цієї обставини приймалось рішення про задоволення подання.
Форма судового рішення за наслідками розгляду подань – ухвала.
Суд виносить ухвалу, яка складається з :
1)вступної частини;
2) описової із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою;
3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків і закону яким керувався суд постановляючи ухвалу;
4) резолютивної частини, в якій зазначається висновки суду, строк і порядок набрання ухвалою законної сили та порядок оскарження.
При вирішенні справ даної категорії спірних питань, щодо застосування норм права не виникало. Жодна з ухвал Літинського райсуду, винесена, щодо тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України не була оскаржена.
Голова Літинського Білик Н.В.
районного суду
Вик. Сарафинюк І.М.
_03_03.png)
