У суді проаналізовано практику призначення судових експертиз в цивільних справах Літинського районного суду Вінницької області за 2013-2014 роки

 Аналіз практики призначення судових експертиз  в цивільних справах Літинського районного суду Вінницької області  за 2013-2014 роки

           На виконання  вимог листа апеляційного суду Вінницької області від 11.03.2015 року, Літинським районним судом Вінницької області проведено аналіз практики призначення судових експертиз в цивільних справах Літинського районного суду Вінницької області за 2013-2014 роки.

         Дане  узагальнення проведено з метою вивчення практики призначення судових експертиз, виявлення та аналіз складних та спірних питань, які виникають при вирішення питання про призначення експертизи та оцінки висновку експерта.

Для судової експертизи характерною є наявність певної процесуальної форми, яка характеризується тим, що підготовка матеріалів до судової експертизи, її призначення та проведення здійснюється з дотриманням спеціального правового порядку, визначеного цивільним процесуальним законодавством.

Але чинний процесуальний порядок призначення судової експертизи в цивільному процесі не завжди дозволяє повною мірою використати всі потенційні можливості застосування цього засобу доказування, коли в цьому є практична необхідність. Йдеться про недоліки як правового регулювання порядку призначення судових експертиз чинним цивільним процесуальним законодавством, так і практики його застосування.

У контексті аналізу судової практики одним з найважливіших є питання про призначення експертизи, оскільки від правильного вирішення цього питання залежить можливість та ефективність використання спеціальних знань у формі експертизи в цивільному процесі.

Так, зокрема, експерт, досліджуючи конкретні факти, які були або є в дійсності, чи фактичні дані (інформацію про такі факти), встановлює нові фактичні дані, які стануть фактами тільки тоді, коли їх такими визнає суд.

Факти або інформація про факти, які досліджує експерт, є об’єктом експертизи, тобто тими засобами, за допомогою яких експерт вирішує свої завдання, а предметом дослідження, його метою є встановлення нових фактичних даних, що мають значення для справи та потребують застосування спеціальних знань експерта.

Вирішення кожної конкретної цивільної справи завжди пов’язане з потребою встановлення різних за своїм характером фактів. Аналіз судової практики Літинського районного суду Вінницької області свідчить, що серед фактів як об’єктів судового дослідження, можуть бути юридичні факти, для встановлення яких необхідні спеціальні знання, тобто виникають питання, для вирішення яких недостатньо професійних знань судді та осіб, які беруть участь у справі. У таких випадках цивільним процесуальним законодавством передбачено залучення до участі у справі експерта, спеціаліста, перекладача, педагога чи іншого фахівця, які володіють спеціальними знаннями.

Так, відповідно до ст. 54 ЦПК України під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок, може надавати консультації спеціаліст. А для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, відповідно до ст. 143 ЦПК України суд може призначати експертизу.

  У 2013  році у Літинському  районному  суді Вінницької області перебувало 6 справ по яких були призначенні експертизи, із них :

- почеркознавчі -2;

- біологічна (в тому числі молекулярно-генетична дослідження) -1;

- будівельно-технічна - 1;

- товарознавча експертиза -1;

- судово-психіатрична -1,

а всього 6 первинних експертиз.

  У порівнянні із 2013 роком у 2014 році  у  Літинського районного  суду Вінницької області перебувало 11 справ по яких були призначенні експертизи, із них:

- інженерно-транспортна - 1;

- економічні - 2;

- судово-психіатричних -8,

а всього 11 первинних експертиз.

З урахуванням цього, предметом експертизи можна визнати обставини, що мають значення для справи та потребують встановлення із застосуванням спеціальних знань експерта.

Так, наприклад, при розгляді справи за позовом ПАТ «Універсал Банк» до Петрова Сергія Михайловича про стягнення заборгованості за кредитним договором,  ухвалою від 10.02.2014 року судом було призначено судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставлено питання: «Чи підтверджується документально Розрахунок заборгованості доданий до заяви про збільшення розміру позовних вимог щодо нарахування ПАТ «Універсал Банк» суми заборгованості за кредитним договором Петрова С.М., згідно умов кредитного договору № 15/04/589к-07 від 19.07.2007 року станом на 16.12.2013 року?» та «Чи підтверджується документально Розрахунок заборгованості доданий до заяви про збільшення розміру позовних вимог щодо нарахування ПАТ «Універсал Банк» суми заборгованості по процентам за користуванням кредитними коштами Петровим С.М. згідно умов кредитного договору №15/04/589к-07 від 19.07.2008 року станом на 16.12.2013 року?».  Ці приклади свідчать про те, що правильне визначення предмета доказування дозволяє суду правильно визначити сферу спеціальних знань, які потрібно застосувати, та коло питань, які слід поставити експерту.

Слід також зазначити, що для полегшення задач суду, щодо правильного формулювання питань, які виносяться на експертизу, наказом Мін’юсту України №53/5 від 8 жовтня 1998 року затверджено Методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз, які визначають завдання, що вирішуються за допомогою окремих видів експертиз, орієнтовний перелік вирішуваних питань та об’єкти і матеріали, які повинні надаватись для дослідження. При цьому, в окремих категоріях справ питання, які обов’язково ставляться перед експертами, визначаються Постановами Пленуму Верховного Суду України. Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року “Про судову практику у справах про визнання угод недійсними” однозначно говориться про призначення судово-психіатричної експертизи для визначення наявності стану особи, коли вона не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.), на момент укладання угоди. Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 березня 1972 року “Про судову практику у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним” в ухвалі про визнання громадянина недієздатним, на вирішення експертів мають бути поставлені такі питання: 1) чи хворіє цей громадянин на психічну хворобу; 2) чи розуміє він значення своїх дій та чи може керувати ними.

Так, наприклад, при розгляді справи за заявою Діасамідзе Світлани Анатоліївни про признання осіб недієздатними та призначення опікуна ухвалою від 11.03.2014 року було призначено судово-психіатрична експертиза,  яку  доручено виконати експертам Вінницької обласної психоневрологічній лікарні ім. О.І.Ющенка, на вирішення якої поставлено питання: Чи страждає на даний час психічною хворобою Діасамідзе К.Г., 14.01.1984 року народження та Федорчук Назарій Леонідович 19.01.1996 року народження  і який діагноз захворювання?; Чи здатні Діасамідзе Кахабадзе Гришаєвич, 14.01.1984 року народження і Федорчук Назарій Леонідович, 19.01.1966 року народження розуміти значення своїх дій та керувати ними?

Де в подальшому в рішенні Літинського районного суду від 16.05.2014 року, вказано, що із акту № 93 від 03.04.2014 року судом встановлено, що Діасамідзе К.Г. страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді важкої розумової відсталості. Внаслідок свого захворювання Діасамідзе К.Г., не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, такий же висновок відносно Федорчука Н.Л., аналогічна ситуація прослідковується в слідуючих справах № 137/1746/14-ц, 137/209/14-ц, 137/127/14-ц, 137/2298/14-ц,2-о/137/1/4, 137/119/14-ц, окрім справи 137/1557/14-ц за заявою  Байнака Івана Пилиповича про визнання фізичної особи недієздатної та призначення опікуна, яка залишена без розгляду по заяві заявника.   

         Разом з тим, хоча остаточні питання, за якими має бути проведено експертизу, визначаються судом відповідно до чинного законодавства (ч. 3 ст. 143 ЦПК України), особи, які беруть участь у справі, мають право подавати суду власні питання, на які потрібна відповідь експерта.

         Наприклад,  ухвалою від 28.05.2013 року по справі за заявою Тарасюка Віталія Миколайовича, зацікавлена особа Опікунська рада Літинської селищної ради про визнання особи недієздатною  було призначено судово-психіатричну експертизу, яку  доручено виконати експертам Вінницької обласної психоневрологічній лікарні ім. О.І.Ющенка, а також поставлені такі питання: Чи страждає на даний час психічною хворобою Сіваченко Т.А., 1949 року народження і який діагноз захворювання ?; Чи здатна Сіваченко Т.А., 1949 року народження розуміти значення своїх дій та керувати ними?; Чи потребує Сіваченко Т.А., 1949 року народження сторонньої допомоги ?

         Це означає, що, визначаючи коло питань експерту, суд повинен враховувати думку осіб, які беруть участь у справі, і це цілком справедливо, якщо експертиза проводиться за кошти останніх.

Так, наприклад, при розгляді справи за позовною заявою Мотельницького Володимира Григоровича до Перебийноса Валерія Анатолійовича про відшкодування шкоди ухвалою від 12 травня 2014 року було призначено автотоварознавчу експертизу, яку  доручено виконати експертам Вінницької відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в ухвалі вказано що витрати пов’язані із проведенням автотоварознавчої експертизи покласти на відповідача Перебийноса Валерія Анатолійовича. 

          Але постає проблема, як повинен чинити суд, якщо експертизу ініціює, наприклад, тільки позивач. У такому випадку чи потрібно враховувати питання інших осіб, які беруть участь у справі? При цьому може виникнути ситуація, коли ініціатор експертизи повинен її оплатити, хоча остання може проводитись щодо питань, які його не влаштовують. Це спонукатиме особу просто відмовитися оплачувати експертизу, оскільки питання, які поставлені судом, його не влаштовують.

Отже, вбачається доцільним законодавчо передбачити, що не всі особи, які беруть участь у справі, а лише ті, які ініціюють експертизу, мають право подавати суду власні питання, на які потрібна відповідь експерта. Інші особи, на нашу думку, можуть тільки заявляти заперечення щодо цього, а у випадку їх бажання задати те чи інше питання експерту, також повинні ініціювати проведення експертизи та відповідно нести витрати на її проведення.

Якщо ж експертиза проводиться на підставі закону (наприклад, судово-психіатрична експертиза в справах про визнання особи недієздатною), тоді усі особи, які беруть участь у справі, можуть подавати суду власні пропозиції щодо питань експерту.

Таким чином, встановлений в ухвалі строк не відіграє жодного юридичного значення й не впливає на реальні строки проведення експертизи. Хоча це єдиний можливий спосіб конкретизувати строки проведення експертизи, щоб не порушити строки розгляду цивільної справи.

         Наприклад, ухвалою від 22.11.2013 року по справі за позовом ТОВ «Світанок» до Малюкової Інни Станіславівни, Тарасюк Ніни Гаврилівни, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог Реєстраційна служба Літинського районного управління юстиції, ПАТ КБ «Приватбанк» про припинення права на частку у спільному майні за вимогою співвласника  було призначено  товарознавчу експертизу по визначення  вартості спірного нерухомого майна, та доручено  Подільському центру судових експертиз, а також в даній ухвалі конкретизовано строк проведення експертизи, який становить 1 місяць із дня отримання ухвали

         Крім цього, ухвалою від 22.10.2013 року по справі за позовом  Лук’яненка О.С. до Харькової Тетяни Василівни про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження  було призначено судово-генетичну експертизу, яку  доручено виконати експертам НДЕКЦ при УМВС України в Вінницькій області, в даній ухвалі також визначений строк виконання, а саме  до  01.12.2013 року. 

Насамперед, актуальним є питання контролю судом дотримання експертами строків проведення експертизи. У зв’язку з цим вбачається доцільним доповнити ч. 3 ст. 53 ЦПК України положенням такого змісту:

“Отримавши ухвалу суду про призначення експертизи, експерт зобов’язаний у строки, передбачені законом, попередньо вивчити матеріали дослідження та невідкладно повідомити суд про орієнтовний строк, необхідний для проведення експертизи.”

         Це дозволить суттєво скоротити строки проведення судових експертиз.

Зупинення провадження на час проведення експертизи обумовлене не тим, що строки дослідження можуть перевищувати час розгляду справи, а необхідністю збереження передбаченого законом часу для проведення підготовки та розгляду справи по суті. Це означає, що оптимізація строків проведення судових експертиз повинна лише сприяти оперативності правосуддя в цілому, а не бути способом обмеження прав учасників цивільного процесу.

Також слід зазначити, у разі якщо експертизу призначено експертам кількох установ, то в ухвалі про її призначення повинно бути зазначено найменування провідної установи, на яку покладається проведення експертизи. Якщо проведення експертизи доручається експертній установі та особі, яка не є працівником цієї установи, провідною називається експертна установа. Ухвала про призначення експертизи направляється в кожну установу виконавцям, а також особі, яка не є працівником експертної установи. Об’єкти дослідження та матеріали справи направляються провідній установі, яка фактично несе відповідальність за своєчасне та належне проведення експертизи та за об’єкти дослідження і матеріали.

Висновок експерта як одне з джерел доказової інформації може сприяти встановленню істини у справі тільки за умови правильної оцінки і використання його у поєднанні з іншими доказами на всіх стадіях цивільного судочинства. Для того, щоб зробити висновок про цінність або значення доказу, необхідно, насамперед, пізнати доказову суть конкретного факту.

Таким чином, висновок судової експертизи як джерело доказів підлягає всебічній перевірці і оцінці на всіх етапах доказування з моменту появи його у справі.

Дослідження судом висновку експерта – не одноразовий і не одномоментний процес. Його здійснює суд впродовж усього розгляду конкретної справи в межах провадження. Цей процес складається щонайменше з двох етапів: перший – ознайомлення і вивчення суддею (судом) висновку експерта після його отримання; другий – дослідження й оцінка висновку в судовому засіданні.

У зв’язку з цим вбачається спірним положення ст. 189 ЦПК України, щодо того, що початок процесу дослідження висновку експерта пов’язаний з моментом його оголошення в судовому засіданні на стадії судового розгляду. Дослідження висновку експерта починається з моменту його надходження до суду, як правило, на стадії провадження у справі до судового розгляду (гл. 3 ЦПК України).

Перший етап дослідження – одноосібна або за участю інших суддів оперативна судова дія не процесуального характеру. Отримавши висновок експерта, суддя повинен перш за все уважно вивчити його, провести аналіз всіх його частин і положень, потім співставити висновки з наявними доказами, визначити його місце в системі доказів і значення для постановлення майбутнього рішення по суті спору.

Ознайомлення з висновком є важливим моментом пізнавальної діяльності. Адже його здійснює суд, сторони і інші учасники процесу, спочатку має попередній характер, але в процесі дослідження здійснюється ретельне вивчення доказової інформації, що міститься в висновку.

Внаслідок того, що висновок експерта є доказом, нерідко важкодоступним розумінню неспеціаліста, вельми бажаним є роз'яснення його суті сторонам. Необхідне пояснення змісту всіх частин висновку, спеціальної термінології, суті схем, таблиць, фотоілюстрацій. Для забезпечення найбільш швидкого, повного і всебічного вирішення справи на першому ж судовому засіданні тактично правильним було б ознайомити сторони з висновком експертизи на стадії провадження у справі до судового розгляду (тоді, коли експертиза проводилася на цій же стадії), щоб вирішити всі можливі питання, врахувати всі доповнення і заперечення сторін, розглянути всі клопотання до початку судового розгляду.

Після ознайомлення з висновком експерта і пізнання його змісту по суті починається оцінка висновків експерта і перевірка окремих сторін висновку і всіх матеріалів експертизи з метою визначення доказового значення встановлених експертизою фактів.

Висновок

Призначення судових експертиз складний процес, який являється результатом реалізації як ініціативи осіб, що є учасниками судового процесу, так і повноважень суду.          Результат дій щодо призначення такої експертиз відображається в особливому процесуальному документі ухвалі суду про призначення судової експертизи. Саме цей документ є підґрунтям виникнення системи відносин між судом та експертом.

Доцільність призначення судово експертиз в цивільних справах  суд має встановити, орієнтуючись не лише на те, чи має значення для справи факт, який встановить експерт, а й те, чи можна його довести за допомогою інших, зібраних у справі доказів, а також якими є реальні можливості у даному випадку судової експертизи.

Призначення судової експертизи  самостійна процесуальна дія, мета якої – отримання висновку експерта як джерела у  цивільних справах.

Тактичні принципи експертизи характеризують найважливіші вихідні положення її тактики та, з урахуванням специфіки, цивільного процесу, обґрунтовують необхідність використання системи загальних і спеціальних тактичних прийомів, через які ці принципи реалізуються на стадіях підготовки справи до розгляду та розгляду справи у суді першої інстанції.

Суддя Літинського районного суду                                         Сільченко О.В.

Вик. помічник судді Гаврилюк О.В.

(04347) 2-14-05